Як зміни в законодавстві 2018 року наблизили модельні статути українських ТОВ до модельних статутів Великобританії
25 квітня 2018 року в рамках справи № 912/1673/17 Верховний суд України досліджував питання щодо необхідності внесення в статут ТОВ відомостей про місцезнаходження товариства.
Суд дійшов висновку, що інформація про місцезнаходження товариства не відноситься до обов’язкових відомостей, які мають зазначатись в статуті. Натомість, достатньо, щоб відомості про місцезнаходження зазначались у відповідних рішеннях загальних зборів засновників (учасників) товариства та згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вони (ці відомості) є обов’язковими відомостями про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі.
Цікаво, що зазначена позиція Верховного суду співпадає з положеннями ч. 5 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який вступить в силу 17 червня 2018 року. Так, в переліку обов’язкових відомостей статуту відомостей про місцезнаходження не зазначено.
Такий підхід протилежний до того, який існував раніше. Так, в Законі України «Про господарські товариства», який діятиме до вступу в силу нового Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», внесення відомостей про місцезнаходження товариства в статут було обов’язковим (відповідно до ч. 7 ст. 4 зазначеного закону).
Описані зміни підштовхують до того, щоб провести аналогію з британським правом, за яким модельний статут є точним та коротким документом, який містить тільки найнеобхіднішу інформацію про юридичну особу.