БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ: ЗЛОВЖИВАННЯ ВИКОНАВЦІВ

НЕПРАВОМІРНІСТЬ АРЕШТУ РАХУНКУ НА ЯКИЙ НАРАХОВУЮТЬСЯ АЛІМЕНТИ

Постановою державного виконавця від 30 січня 2017 року було накладено арешт на грошові кошти боржника.

12 липня 2017 року вона звернулась із заявою до Славутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого в публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк»), оскільки на вказаний рахунок надходять грошові кошти зі сплати аліментів на утримання дітей.  24 липня 2017 року їй повідомлено, що постановами державного виконавця знято арешт з частини грошових коштів боржника за вказаним картковим рахунком. Проте державним виконавцем не знято арешт на грошові кошти, які надходять у виглядів аліментів, у зв’язку з чим вона не може ними розпорядитись за цільовим призначенням та використати на утримання дітей.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Славутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець, винісши постанову про арешт банківського рахунку заявника, діяв у межах обсягу прав, наданих Законом України «Про виконавче провадження», оскільки банківський рахунок не має спеціального режиму використання, а посилання заявника на те, що рахунок є соціальним і грошові кошти на ньому не можуть бути арештованими, оскільки на нього зараховуються аліменти на утримання дітей є хибним, тому, що аліменти не є допомогою на дітей в контексті пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши також, що вимоги Закону України «Про виконавче провадження» не звільняють осіб, які здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, від обов’язку виконувати рішення суду.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що в будь-якому випадку, якщо аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім’я кого вони виплачуються, чи аліменти є власністю дитини, однак ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення.

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем накладено арешт на банківський рахунок, на який надходять аліменти на утримання дітей, а не на належні їй грошові кошти. При цьому відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Проте з часу накладення арешту на банківський рахунок, діти обмежені у здійснені права власності на аліменти.

Ознайомитися із справою можна за наступним посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/73725198

НЕПРАВОМІРНІСТЬ АРЕШТУ РАХУНКУ ЩОДО ОСОБИ ЯКА ОТРИМУЄ  ПЕНСІЮ

ОСОБА _2, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся до Демидівського районного суду Рівненської області з позовною заявою в якій просить скасувати постанову начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 17 травня 2018 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсійні виплати для ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368.

Позивач ОСОБА_2 у позовній заяві вказує про те, що 24 липня 2018 року написав заяву начальнику Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якій просив скасувати постанову про арешт коштів в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсія, на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у відділені Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк».

В цей же день  Позивач ОСОБА_2 отримав відповідь про те, що відсутні підстави для зняття державним виконавцем накладеного арешту на кошти боржника.

Із змісту ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що з пенсії ОСОБА_2 за видом стягнення по даному виконавчому провадженні може бути відраховано не більше як 20% її розміру.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст.ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Хонякіна проти Грузії» № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Суд приходить до висновку, що поновлення порушеного права ОСОБА_2 на отримання пенсії можливе виключно шляхом зняття арешту з його коштів, що знаходяться на банківському вкладі № НОМЕР_2 у Філії Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з коштів боржника може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням вказаних обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про зняття арешту з банківського рахунка (грошових коштів) у Філії Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» через який він отримує пенсію, є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Ознайомитися із справою можна за наступним посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76250507

НЕПРАВОМІРНІСТЬ АРЕШТУ РАХУНКУ З ЯКОГО ВИПЛАЧУЄТЬСЯ ЗАРПЛАТА І ПОДАТКИ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2019, заяву про забезпечення позову ТОВ «Прем`єр Строй» задоволено.

Господарський суд Одеської області вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 1 545 646,95грн, що належать ТОВ «Даніан» і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником за допомогою належних та допустимих доказів доведено, що відповідач в процесі ведення господарської діяльності ухиляється від виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим існує реальна загроза утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Як встановлено місцевим господарським судом, зі змісту заяви про забезпечення позову випливає, що станом на дату подачі заяви про забезпечення позову, існує реальна загроза утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема органами національної поліції внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато:

– кримінальне провадження № 12019050770001279 за фактом незаконного вторгнення представників ТОВ «Даніан» на територію ТОВ «Прем`єр Строй»;

– кримінальне провадження № 12019050770001505 за фактом вчинення посадовими особами ТОВ «Даніан» шахрайства, тобто за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу. Подача ТОВ «Прем`єр Строй» даної заяви до органів національної поліції обумовлена саме умисним невиконанням ТОВ «Даніан» зобов`язань з оплати за договором поставки від 31.01.2018 № 088/102, придбанням прав на товар шляхом обману, зловживання довірою (без наміру оплати).

Разом із цим місцевим господарським судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, статутний капітал ТОВ «Даніан» складає 21 000,00 грн. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ «Даніан» від 06.06.2019 нерухоме майно у відповідача відсутнє.

На переконання місцевого господарського суду, викладене свідчить про наявність значних ризиків невиконання ТОВ «Даніан» взятих на себе договірних зобов`язань, та можливість задоволення позивачем своїх вимог до ТОВ «Даніан» лише за рахунок грошових коштів на його банківських рахунках.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що заявником до справи подані належні докази того, що, в подальшому, можуть виникнути труднощі виконання судового рішення, а, отже, такі заходи забезпечення позову, які застосував суд першої інстанції, є цілком обґрунтованими та законними.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача є гарантією реального виконання рішення суду та не є порушенням прав відповідача щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунків відповідача до моменту вступу рішення у даній справі в силу та виникнення у відповідача обов`язку з його виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на ціну позову, а також предмет позовних вимог, застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача є адекватним та співрозмірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Даніан» подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Ознайомитися із справою можна за наступним посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85046213

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19.