Хмари над райськими островами або кінець анонімності БВО

1 травня 2018 року британський парламент несподівано проголосував за закон, що зобов’язує місцеві органи влади Британських заморських територій до кінця 2020 року запровадити відкриті реєстри бенефіціарів компаній, зареєстрованих у цих юрисдикціях.

В першу чергу, це стосується Британських Віргінських островів (БВО), Кайманових островів та Бермудських островів, які є одними з найкрупніших, найстарших та найбільш респектабельних офшорних зон. Серед українських громадян БВО займають, хоча з великим відривом, але впевнене друге місце, після Кіпру, за популярністю в якості «тихої гавані». Згідно даних за 2016 рік, розмір інвестицій (фактично, реінвестицій) із БВО в Україну з 1994 року склав більше 2 млрд. доларів.

«Неоколоніальні замашки»

Новина про закон мала ефект бомби, яка розірвалась, оскільки ще донедавна вважалося, що таке може трапитись лише тоді, коли відкриті реєстри стануть світовим стандартом – тобто, ніколи. Більше того, лише влітку 2017 року на БВО були запроваджені закриті реєстри бенефіціарів (доступні лише правоохоронним та іншим державним органам за запитом) – крок, який місцева влада вважала досягнутим компромісом і завершенням дискусії про відкриті реєстри, або хоча б відкладенням на тривалий строк. Островами пройшли марші протесту, в бік лондонської влади полетіли обвинувачення у «неоколоніалізмі», навіть дійшло до закликів про оголошення незалежності.

Висока конфіденційність компаній з БВО завжди вважалась однією із їх основних конкурентних переваг. Компанії з цієї юрисдикції традиційно рекомендуються для цілей накопичення і захисту активів, та використовуються в агентських схемах в якості компаній-принципалів. І хоча БВО включені в переліки офшорних зон у більшості держав, до недавнього часу недоліки офіційного офшорного статусу компенсувалися відсутністю діючих механізмів контролю трансфертного ціноутворення та двосторонніх договорів про обмін інформацією.

Деофшоризація на марші

Але все змінюється і глобальні тенденції деофшоризації добрались до Карибського басейну. Станом на сьогодні БВО підписали двосторонні угоди про автоматичний обмін податковою інформацією із трьома десятками держав. Крім того, у 2017 році БВО стали членом Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформації про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement, MCAA), в рамках якої податкові органи держав-учасників МСАА можуть обмінюватись між собою інформацією щодо банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Детальніше про механізм автоматичного обміну податковою інформацією в рамках МСАА читайте в одній із наших наступних статей.

Як видно, компетентні органи інших держав вже отримали доступ до інформації про бенефіціарів компаній з БВО – чому ж тоді місцеві мешканці протестують проти відкритих реєстрів? Відповідь очевидна – якщо всі вже змирились із нереальністю абсолютної анонімності бенефіціарів, то при наявності відкритих, публічних реєстрів про жодну конфіденційність взагалі не може бути мови. Відкритий реєстр означає, що (майже) будь-хто в будь-який час з будь-якої точки світу може отримати повну інформацію про наявність пов’язаності конкретної особи із компаніями, учасником яких така особа є.

ЗМІ та громадські організації – найактивніші поборники анонімності

При цьому, можливий варіант «умовно публічного» реєстру, коли для отримання витягу необхідно буде сплатити певну суму та/або довести якийсь зв’язок бажаючого отримати витяг із інформацією, що там міститься (як, наприклад, в Німеччині) – в такому випадку коло можливих осіб, що можуть отримати інформацію з реєстру, дещо звужується. Але в будь-якому випадку, представникам засобів масової інформації для доведення зв’язку достатньо буде надати копію журналістського посвідчення.

Отже, головна проблема відкритих реєстрів з точки зору місцевих провайдерів офшорних послуг, а також їх клієнтів – доступність інформації про бенефіціарів широкому загалу, зокрема, засобам масової інформації. За таких умов привабливість компаній БВО у значній мірі втрачається, що неминуче загрожує відтоком клієнтів. А гроші, як відомо, люблять тишу.

Паніка передчасна?

Незважаючи на різку реакцію противників публічних реєстрів, нові правила прозорості далекі від досконалості та поки що дають можливість з легкістю їх обійти.

Наприклад, якщо жоден із учасників компанії, зареєстрованої на БВО, не має більш як 25% часток компанії, інформація про таких бенефіціарів не повинна вноситись до реєстру.

Також не потрібно забувати, що компанії просто можуть подавати недостовірні дані до реєстру, зважаючи на те, що заявлена інформація про бенефіціарних учасників не проходить належну перевірку. Як з’ясувалося, у штаті реєстраційного органу Великобританії (UK Companies House) є всього 6 працівників, відповідальних за перевірку даних, що при наявності 4 млн. зареєстрованих компаній є абсолютно неадекватною кількістю для забезпечення належної перевірки даних. Станом на сьогодні зафіксовано лише один випадок притягнення до відповідальності за подання неправдивих відомостей до відкритого реєстру Великобританії (на директора накладено штраф 12 тис. фунтів та виключено з реєстру, тобто, ліквідовано дві компанії).

Активісти громадської організації Global Witness, проаналізувавши дані з відкритого реєстру UK Companies House, виявили ряд цікавих фактів. Так, наприклад, 4 тис. заявлених бенефіціарів мають вік менше двох років. П’ять бенефіціарів контролюють більше як 6 тис. компаній. А 40% бенефіціарних власників шотландських партнерств (SLP) є громадянами держав колишнього СРСР або юридичні особи, зареєстровані там.

Вищенаведені факти свідчать про те, що система контролю та перевірки даних, які надходять до публічних реєстрів, ще не налагоджена, що дає можливість нею зловживати. Але потрібно усвідомлювати, що це питання лише часу та ресурсів, відлік пішов уже не на роки, а на місяці. Повна анонімність, конфіденційність та дискретність безнадійно відходять у минуле.

Куди тікати?

Одним із способів уникнення обов’язку розкривати справжнього бенефіціара є «редоміциляція» компанії – перенесення місцезнаходження із однієї юрисдикції в іншу без ліквідації старої та створення нової юридичної особи. Для цього, такий інструмент і організаційно-правова форма компанії повинні бути передбачені як у первинній, так і в новій юрисдикціях. Можливість редоміциляції, як правило, допускається в офшорних юрисдикціях. Так, компанія з БВО може «переміститись» до американського штату Делавер без необхідності ліквідації компанії БВО та створення компанії за законодавством Делаверу. Така опція поки що доступна, але немає гарантії, що після редоміциляції у новій юрисдикції не зміниться законодавство та не буде також запроваджено публічний реєстр.

Також, поки що, вимоги щодо публічності бенефіціарів не застосовуються до трастів та фондів та схожих структур. Тому, якщо є необхідність максимально відтягнути цей момент, тоді фонд у такій дискретній юрисдикції, як, наприклад, Ліхтенштейн, може бути хорошим вибором. Детальніше про трасти та фонди читайте в одній із наших наступних статей.

Про плановане оподаткування українських бенефіціарів іноземних компаній читайте в матеріалі про КІК (контрольовані іноземні компанії).