Працевлаштування іноземців в Україні
Працевлаштування “особливих” іноземців
За загальним правилом, українські роботодавці мають право застосовувати працю іноземців за умови попереднього отримання дозволу на працевлаштування іноземця. Такі дозволи видають місцеві відділення Державної служби зайнятості.
Із цього правила передбачено ряд винятків. В першу чергу, ч.6 ст. 42 «Закону про зайнятість населення» містить перелік із 12 категорій іноземців, які не потребують дозволу для роботи в Україні. Це положення стосується представників досить вузьких професійних груп (спортсмени, рятувальники, журналісти, священнослужителі, моряки, викладачі тощо), а також іноземців, які отримали посвідку на постійне проживання або дозвіл на імміграцію в Україну.
Усіх інших іноземців, яким необхідно отримати дозвіл на працевлаштування, законодавець поділив на дві категорії – загальну та особливу.
До загальної категорії належать:
- Відряджені іноземні працівники;
- Внутрішньокорпоративні цесіонарії;
- Іноземці/особи без громадянства, щодо яких вирішується питання про визнання біженцем;
- Інші іноземці, які не входять до категорій іноземців, звільнених від вимоги отримання дозволу на працевлаштування та особливих категорій, перелічених нижче.
Особливими категоріями іноземців, які претендують на працевлаштування в Україні, є:
- Іноземні високооплачувані професіонали;
- Засновники/учасники/бенефіціари української юридичної особи;
- Випускники ТОП-100 світових університетів;
- Іноземні працівники творчих професій;
- Іноземні ІТ-професіонали.
Критеріями для розмежування двох категорій є (і) вимоги до мінімальної зарплати іноземця та (іі) строк дії дозволу на працевлаштування.
Так, працевлаштовуючи іноземця, який відноситься до загальної категорії, український роботодавець повинен бути готовий виплачувати йому щонайменше 10 мінімальних зарплат щомісячно (у 2018 р. – 37 230 грн.)[1]. Причому, як підтверджено органами служби зайнятості, спроба обійти цю вимогу, влаштувавши іноземця на неповний робочий тиждень, не спрацює – в законі чітко передбачено саме обов’язок «виплати» зарплати в такому розмірі, а не встановлення в штатному розписі. І йдеться, звісно, про офіційну, «білу» зарплату.
Однак, ці вимоги до мінімального розміру заробітної плати не застосовуються в разі працевлаштування вищезазначених особливих категорій іноземців.
Більше про Послуги для іноземців. Працевлаштування іноземців. Посвідка на проживання іноземця
Щодо строку дії дозволу на працевлаштування, для іноземців загальної категорії (окрім відряджених іноземних працівників[2] та внутрішньокорпоративних цесіонаріїв[3]), він становить 1 рік. Тоді як для “особливих” іноземців дозвіл видається на строк до 3 років, за умови наявності відповідного положення в трудовому контракті.
Зупинимось детальніше на окремих типах іноземців, які входять до особливої категорії.
Під іноземними високооплачуваними професіоналами закон розуміє іноземців, заробітна плата яких становить 50 та більше мінімальних заробітних плат. Отже, у таких іноземців зарплатний поріг ще вищий.
Засновники/учасники/бенефіціари створеної ними в Україні юридичної особи, тобто, інвестори, донедавна повинні були спочатку отримувати дозвіл на працевлаштування, аби на підставі нього оформити посвідку на тимчасове проживання, яка давала їм можливість тривалий час перебувати в Україні та контролювати діяльність свого підприємства. При цьому, обидва документи повинні були щороку поновлятись. Тепер інвестор має можливість отримати посвідку тривалістю до 2 років відразу, без необхідності звертатися за дозволом на працевлаштування – але лише за умови підтвердженого внеску (інвестиції) в розмірі 100 тисяч євро. Якщо ж інвестор все ж виявить бажання оформлятись на роботу у власній компанії, він може отримати дозвіл на працевлаштування строком до 3 років та посвідку на тимчасове перебування на такий же строк.
Іноземними працівниками творчої професії вважаються іноземці, які займають посади, що передбачають створення об’єктів авторського права та/або суміжних прав як основний трудовий обов’язок (напр. архітектори, дизайнери, письменники, художники). При цьому, такий іноземець повинен мати зареєстрований за собою принаймні один об’єкт авторського або суміжного права, оскільки відповідний підтверджуючий документ є обов’язковий для отримання дозволу на працевлаштування.
Іноземні ІТ-професіонали – іноземці відповідних спеціальностей, які планують працевлаштуватись в юридичних особах, що провадять діяльність із комп’ютерного програмування як основний вид економічної діяльності.
Зрештою, випускники ТОП-100 світових університетів – іноземці, які є випускниками університетів першої сотні у світових рейтингах університетів. У цьому переліку, встановленому Розпорядженням КМУ від 14.03.2018 р. № 154-р, йдеться про три рейтинги:
- Академічний рейтинг університетів світу (“Шанхайський”) — Academic Ranking of World Universities (ARWU) (www.shanghairanking.com);
- Рейтинг університетів світу за версією “Таймс” — Times Higher Education World University Rankings (www.timeshighereducation.com/world-university-rankings);
- Рейтинг університетів світу “К’ю Ес” — QS (Quacquarelli Symonds Ltd) World University Rankings (www.topuniversities.com/university-rankings).
Таким чином, якщо не брати деякі галузеві виключення (ІТ, дизайнерські, художні студії) для українського роботодавця, який планує працевлаштовувати іноземців, освіта майбутніх працівників набуває досить істотного значення для планування витрат.
————————————————————————————–
Примітки:
[1] Для іноземних найманих працівників у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах – щонайменше 5 мінімальних зарплат.
[2] Протягом дії договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, але не більше як на 3 роки.
[3] Протягом дії рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця на роботу в Україні та відповідного контракту між ними. Виходячи із тексту п.3 ч.1 ст.423 Закону «Про зайнятість населення», взагалі не встановлено максимальний строк дії дозволу у такому випадку, але слід вважати, що він також не повинен перевищувати 3 роки (так, напр. згідно ч.1 ст.98 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в’їзд та тимчасове перебування персоналу, переведеного в межах корпорації, можливі на строк до 3 років).