Інтернет як місце порушення прав інтелектуальної власності

У мережі Інтернет можуть бути розміщені лише ті об’єкти права інтелектуальної власності, які можуть бути представлені у цифровій формі:

• контент веб-сайтів;
• розпізнавальна частина доменних імен;
• метатеги.

Неправомірне використання об’єкта інтелектуальної власності у мережі пов’язане, по-перше, з сутністю самого такого об’єкта, а по-друге, з фізичними можливостями цієї мережі. Так, використання винаходу, об’єктом якого може бути певний продукт (пристрій, речовина), або корисної моделі у мережі Інтернет є проблематичним. Водночас промисловий зразок, об’єктом якого є форма, малюнок або розфарбування чи їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу, з високою ймовірністю може бути використаний у мережі Інтернет без дозволу власника (наприклад, GUI (графічний інтерфейс) елементу веб-сайту).

У справах за позовами власників знаку для товарів і послуг до власників інтернет-платформ, де незаконно розміщуються доменні імена з використанням торгівельних марок суди відмовляють у задоволенні вимог, аргументуючи тим, що у таких випадках слід звертатися саме до осіб, які реєструють у мережі інтернет доменні імена

31.12.2010 р. між Позивачем та ООО «Первое музыкальное издательство» було укладено Договір про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-укр, відповідно до умов якого до позивача перейшло, на умовах виключної ліцензії, право використовувати, дозволяти чи забороняти використовувати на території України Твори, перелічені в Каталозі, зокрема, шляхом включення творів та/або використання у складі складних об’єктів, у тому числі у складі аудіовізуальних творів, відтворення та розповсюдження у цифровому форматі у всесвітній мережі Інтернет.

30.05.2013 Позивач зафіксував випуск телепередачі «Козирне життя» від 28.10.2012 на офіційному інтернет-сайті телеканалу ІСТV.

Позивач видав Наказ від 02.08.2012 про створення Комісії з метою забезпечення інформацією щодо бездоговірного використання музичних творів з Каталогу Позивача, з метою здійснення якісного виконання договірних зобов’язань та основних завдань товариства.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 91 760,00 грн. компенсації (по 10 мінімальних заробітних плат за кожен спосіб використання кожного з Творів).

Примітка. При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред’явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (пункт 31 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства  у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5).

Рішення суду

1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2013 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача11 470 грн. компенсації за порушення авторських прав.
2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 апеляційні скарги Позивача, Відповідачазалишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2013 у справі № 910/11320/13 залишити без змін.
3. Вищий господарський суд дійшов висновку про неповне і поверхове дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій. Внаслідок цього прийняті ними за справою рішення не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. (постанова від 05.08.2014).
4. Рішення суду першої інстанції в Реєстрі судових рішень відсутнє. З постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 вбачається, що господарським судом м. Києва від 01.10.2014 у справі № 910/11320/13 позов задоволено; стягнуто з Відповідачана користь Позивача91760,00 грн. компенсації за порушення авторських прав.
5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 апеляційну скаргу Відповідачазалишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/11320/13 залишено без змін.
6. Вищий господарський суд (постанова від 07.04.2015) дійшов висновку, що апеляційний суд, не з’ясувавши сукупності питань, всупереч вимогам статей 43, 47 ГПК України, обставини справи дослідив неповно, не в повній мірі виконав вимоги статей 111-112 ГПК України, а отже, передчасно і не мотивовано дійшов висновку про те, що використання творів відповідач здійснив з порушенням вимог чинного законодавства. За таких обставин прийнята апеляційним судом постанова підлягає скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції в ході слухання справи припустився тих же помилок, скасуванню підлягає також і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд.

7. Господарський суд м. Києва рішенням від 26.05.2015 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

За встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що в спірному випадку мало місце використання музичних творів у вигляді цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою (під час розповіді або інтерв’ю з авторами/виконавцями музичних творів з метою більш повного інформування глядачів про творчість відповідного автора/виконавця), із зазначенням у титрах телепередачі імен авторів і джерел запозичення, що відповідно до положень статті 21 Закону України «Про авторське і суміжні права» не потребує згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право. Аналогічні висновки містяться в рішенні Господарського суду м. Києва від 23.01.2012 р. у справі № 59/242, постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 р. у справі № 910/15420/13.

Таким чином, в спірному випадку відсутнє порушення виключних майнових авторських прав позивача на Твори з боку Відповідача, а рівно, відсутні підстави для виплати компенсації за неправомірне використання спірних Творів.

8. Постановою від 15.09.2015 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Позивачазалишив без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2015 у справі № 910/11320/13 залишив без змін.
9. Постановою від 26.01.2016 Вищий господарський суд України рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11320/13 залишив без змін, а касаційну скаргу Позивача– без задоволення.

Зазначені рішення судів дають можливість відслідкувати хід вирішення спору, однак, ця справа заслуговує на увагу, на нашу думку, насамперед тих фахівців, які досліджують тему винятків та обмежень у авторському праві. Адже, головна увага судів під час вирішення даного спору зосереджувалась на розмежуванні факту цитування (тобто, використання уривків творів) від факту порушення авторських прав.

У разі захисту суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав своїх майнових і немайнових прав у судовому порядку важливо правильно визначити яким способом здійснювалося неправомірне використання об’єкта в мережі Інтернет, тривалість та обсяг порушень, а також надати до суду належні докази. Зазначені умови впливатимуть на хід вирішення справи, а також на розмір компенсації за порушення прав, у разі, якщо вона заявляється позивачем як позовна вимога.

В українському законодавстві добросовісне використання творів згадується в Законі України «Про авторське право і суміжні права» у статтях, які починаються словами «без згоди автора». Отже, без згоди автора, але із зазначенням його імені відповідно до статті 23 цього Закону можна:

• використовувати цитати (або короткі уривки) з опублікованих творів в оглядах преси, якщо цей твір має критичний, науковий або інформаційний характер;
• відтворювати з інформаційною метою в пресі публічно виголошені промови та звернення;
• використовувати літературні і художні твори як ілюстрації у навчальних виданнях, звуко- і відеозаписах;
• публічно виконувати музичні твори під час офіційних і релігійних церемоній;

Також можна, як і в американському праві, відтворювати уривки з опублікованих творів для навчання. Але потрібно треба бути обережним з обсягом такого відтворення.